Перспективи та шляхи оскарження висновку судової будівельно-технічної експертизи
Час від часу кожен судовий юрист стикається із ситуацією, коли висновок експертизи прямо або опосередковано скасовує обрану ним правову позицію по справі. Потрапляючи в таку ситуацію необхідно чітко розуміти алгоритм дій, щоб не «втратити» справу через суперечливий, а інколи й очевидно необґрунтований висновок судового експерта. В цій статті для прикладу взято випадок із висновком судової будівельно-технічної експертизи, але нижче вказане буде вірне і у випадках із іншими видами судових експертиз.
Загалом, відповідно до п. 1.2.2. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, що затверджена Наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08 жовтня 1998 року, будівельно-технічна експертиза є підвидом інженерно-технічної експертизи і входить до загальної системи судових експертиз.
Першоджерелом, до якого слід звернутись на початку дослідження питань оскарження такої судової експертизи, є відповідні процесуальні норми, що регулюють питання призначення та проведення експертних досліджень у судових спорах. Так, наприклад, в господарському процесі такі питання регулюються ст. ст. 41, 42 ГПК України, в цивільному – ст. ст. 143-150 ЦПК України тощо.
Проте, жоден процесуальний закон не містять положень, на підставі яких учасники процесу могли б саме оскаржити конкретний висновок судової експертизи, скасувавши його, визнавши недійсним тощо. Питання оскарження також ніяк не врегульовані спеціальними нормативно-правовим актами у сфері судових експертиз, зокрема, Законом України «Про судову експертизу» від 25 лютого 1994 року № 4038-XII (далі – Закон № 4038-XII).
Не обійтись в цьому питанні і без дослідження судової практики. Так, ще 07 жовтня 2003 року Верховний Суд України розглядав справу № 18/478(03/158) про визнання недійсним висновку експерта. В цій справі судом було зазначено наступне: «Юридичним актом є офіційний письмовий документ державного чи іншого органу (посадової особи), виданий в межах його компетенції, визначеної законом, який має точно визначені зовнішні реквізити та породжує певні правові наслідки, створює юридичний стан, спрямований на регулювання суспільних відносин, має обов’язковий характер для суб’єктів цих відносин, поширює свою чинність на певний час, територію, коло суб’єктів. Як вбачається з матеріалів справи, оспорюваний висновок судового експерта є результатом практичної діяльності фахівця-оцінювача з визначених питань та не є актом державного чи іншого органу. Таким чином, господарські суди першої та апеляційної інстанції дійшли правильного висновку про непідвідомчість даного спору господарським судам і обґрунтовано припинили провадження у справі».
Аналогічної позиції притримується Пленум Вищого господарського суду України у Постанові «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» № 4 від 23 березня 2012 року. Так, у п. 20 вищевказаної Постанови Пленуму ВГСУ вказується, що «висновок судового експерта не є актом державного чи іншого органу і не може бути оскаржений в господарському суді, а тому судам слід відмовляти у прийнятті заяв про таке оскарження (в тому числі про визнання даного висновку недійсним) на підставі п. 1 ч. 1 ст. 62 ГПК України. Однак, учасник судового процесу може викласти господарському суду заперечення щодо висновку експерта, в тому числі й апеляційної інстанції, на загальних підставах у письмовій або в усній формі».
Вказані висновки однаково вірні і у випадках із іншими видами експертизи, наприклад, судової будівельно-технічної, та у випадку з іншими судовими юрисдикціями, зокрема цивільною, адміністративною.
Таким чином, оскаржити висновок судової будівельно-технічної експертизи шляхом його скасування, визнання недійсним чи іншим способом, який давав би в результаті остаточну втрату цим висновком сили неможливо.
В той же час, процесуальні норми господарського, цивільного та адміністративного законодавства передбачають можливість призначення додаткової або повторної експертизи, за наявності для цього підстав.
Відповідно до ст. 150 ЦПК України, якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам). Якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).
Аналогічні положення передбачені ст. 85 КАС України.
Відповідно до ст. 42 ГПК України, у випадках недостатньої ясності чи неповноти висновку судового експерта господарський суд може призначити додаткову судову експертизу. При необхідності господарський суд може призначити повторну судову експертизу і доручити її проведення іншому судовому експерту.
В той же час, як показує практика, всі вищевказані підстави, що мають слугувати для призначення додаткової/повторної експертизи необхідно якомога ретельніше викласти в своєму клопотанні до суду та підтвердити доказами.
Як один із вагомих доказів неповноти, неясності, необґрунтованості або суперечливості висновку експертизи може слугувати рецензія на нього.
Порядок та підстави рецензування висновків судових експертів регулює Наказ Міністерства юстиції України «Про затвердження Порядку проведення рецензування висновків судових експертів та висновків експертних досліджень» № 775/5 від 25 травня 2015 року.
Так, відповідно до п. 3 р. 1 вищевказаного Наказу, підставами для рецензування висновків експертів є:
1) План рецензування висновків судових експертів науково-дослідних установ судових експертиз Міністерства юстиції України;
2) Графік проведення планових перевірок організації діяльності судових експертів, що не є працівниками державних спеціалізованих установ;
3) Договір або План щодо підготовки (стажування) фахівця, який має намір отримати (підтвердити) кваліфікацію судового експерта;
4) доручення Міністерства юстиції України щодо висновків, складених судовими експертами, що не є працівниками державних спеціалізованих установ.
Окрім цього, рецензування проводиться за ініціативою керівника науково-дослідної установи судових експертиз Міністерства юстиції України (далі – НДУСЕ) під час здійснення ним організаційно-контрольних функцій.
На практиці, коли повним ходом йде судовий спір, найбільш доцільно використовувати звернення до Міністерства юстиції в якому клопотати про призначення рецензії висновку, підготовленого експертною установою, в тому числі й щодо державних спеціалізованих установ. Також, можна використати механізм звернення до керівника НДУСЕ, проте цей шлях не завжди буде доречним, адже звертатися треба до керівника тієї установи, яка провела експертне дослідження, а значить можна допустити необ’єктивність при здійсненні рецензування «свого» ж висновку.
Рецензування висновків експертів проводиться співробітниками НДУСЕ, які мають кваліфікацію судового експерта з тієї експертної спеціальності, за якою складено поданий на рецензування висновок, та не менше ніж трирічний стаж експертної роботи.
За результатами рецензування надаються рекомендації щодо удосконалення роботи експерта та підвищення рівня його професійних знань. Якщо рецензентом встановлено, що висновок експерта містить недоліки, у рецензії зазначаються положення нормативно-правових актів та/або методик проведення судових експертиз (методичних рекомендацій), яких не дотримано експертом під час складання висновку.
Проте слід зазначити, що вказаний вище перелік підстав проведення рецензування особисто я не вважав би вичерпним, бо законом не заборонено проведення рецензування експертиз за зверненнями громадян, в тому числі й до приватних експертних установ, адже в приватному праві й досі діє принцип «дозволено те, що прямо не заборонено».
Що ж стосується питання застосування рецензій на висновки експертів в суді та їх значення для вирішення справи, необхідно знов звернутись до судової практики.
Рецензія на висновок судового експерта може мати досить вагоме значення для суду при здійсненні ним оцінки такого висновку. Так, наприклад, Апеляційний суд Хмельницької області у рішенні від 19 квітня 2012 року у справі № 2/2218/554/12 визнав висновок будівельно-технічної експертизи таким, що містить ряд значних недоліків та невідповідностей, складений з порушенням вимог Інструкції № 53/5, зокрема і тому, що це було підтверджено рецензією, складеною головним судовим експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. Як наслідок, суд зазначив, що висновок будівельно-технічної експертизи не може бути прийнятий до уваги в якості належного та допустимого доказу.
Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у рішенні від 24 квітня 2009 року у справі № 2-2/09 відмовився прийняти висновок судово-економічної експертизи як достовірний доказ, оскільки згідно рецензії Сумського відділення Харківського НДІСЕ ім. M.С. Бокаріуса вищезазначений висновок викликає сумніви у своїй достовірності та обґрунтованості щодо відповідності чинному законодавству, при його складенні перевищено встановлені межі компетенції експерта.
Прийнято також як доказ та надано оцінку рецензіям на судові експертизи, в тому числі будівельно-технічні, в наступних рішеннях судів: рішенні Господарського суду м. Києва від 13 жовтня 2010 року у справі № 17/69; рішенні Вінницького районного суду Вінницької області від 21 вересня 2010 року у справі № 2-135/10; рішенні Господарського суду Дніпропетровської області від 08 грудня 2009 року у справі № 2/168-09; рішенні Комсомольського районного суду м. Херсона від 26 січня 2015 року у справі № 667/570/14-ц; рішенні Франківського районного суду м. Львова від 03 листопада 2014 року у справі № 465/2319/14-ц.
Таким чином, матеріали судової практики показують, що суди загалом приймають рецензію як належний та допустимий доказ у справі, проводять його оцінку та за її результатами враховують або відкидають думки рецензентів та сторін щодо висновків судових експертів.
Не можна у питанні дослідження шляхів «оскарження» висновків судових експертів забувати про кримінальний аспект. Адже, відповідно до ст. 384 КК України, завідомо неправдивий висновок експерта є кримінально караним діянням. Хоча й слід визнати, що довести вину експерта в цьому випадку буде вкрай складно.
Висновок. Таким чином, хоча й не існує процедури скасування висновку експерта чи визнання його недійсним, «боротись» із ним, якщо він є необґрунтованим та викликає сумніви, можна і треба. Проводити таку боротьбу можна за допомогою доведення неналежності та недопустимості конкретного висновку як доказу в суді, в тому числі шляхом отримання відповідних рецензій, що можуть допомогти у відстоюванні такої позиції, а також шляхом призначення додаткових/повторних експертиз, в тому числі й на підставі рецензій.
Підготовлено спеціально для аналітичного видання «ЮРИСТ&ЗАКОН»
Дмитро Груба
Юрист
Адвокатське об’єднання
«Правова група «Домініон»
